Кравчук Анастасія навчається у 4-Б класі (2017-2018 н.р.). Улюбленими предметами є математика, українська мова й літературне читання. Допитлива, наполеглива, хороший співрозмовник – це все про Анастасію.

    Напевно, любов до художнього слова спонукала юну авторку зробити першу спробу написання казок і оповідань. Настя не тільки придумує цікаві історії, а ще й працює над оформленням своїх творів – малює ілюстрації, складає тестові завдання до твору, пише вступне слово від автора.

    До вашої уваги творчий доробок талановитої дівчинки.

Уривки з оповідання «Лісові мешканці та їхні незвичайні пригоди»

   Пригода друга

   У лісі живе багато звірів, але в цій пригоді я розповім вам про оленятко Плямку й лосеня Боні.

    Це були друзі нерозлийвода. Вони дуже любили ходити в гості, батьки їхні раділи цій дружбі.

    Одного разу, коли Боні в черговий раз прийшов до друга, застав Плямку за читанням книги.

-         Привіт! Як справи? О, а що це ти читаєш, що навіть не помітив, як я зайшов до оселі? – запитав Боні в товариша.

-         Я читаю книгу про лісові скарби, - відповів Плямка.

-         Якщо ти не проти, то гайда пошукаємо їх у лісі, поки не стемніло.

Домовились. Поклали до рюкзаків спальні мішки, їсти й пити. Опівдні вийшли. Та наші юні мандрівники зовсім забули, що в далеку дорогу не слід вирушати без компаса. Коли в лісі стало темно, вони, звісно, заблукали.

Марні були їхні спроби відшукати дорогу. Плямка й Боні щосили кричали «а-у», але їх ніхто не чув.

Батьки, прийшовши додому, помітили, що немає дітей і кинулися на пошуки.

Всю ніч оленятко й лосеня тремтіли від холоду, а батьки шукали своїх мандрівників.

Під ранок шукачі скарбів поверталися додому, поряд ішли щасливі батьки.

Плямка й Боні поснідали, зігрілися і нарешті зрозуміли, що справжній скарб – це батьки.

   Пригода четверта

   У цій пригоді я розповім вам про вовченя Вову й ведмежа Мишка.

   Двом друзям до вподоби ганятися за білченятами й зайчатами, а також ловити себе за хвости. А ще Вова дуже любить малювати, а Мишко – співати.

    Свої вподобання вони тримали в таємниці, бо дуже соромилися своїх, на перший погляд, дивних талантів. Але батьки про це знали. Коли у Вови, а згодом у Мишка були Дні народження, батьки вирішили їм подарувати ось такі подарунки. Мишкові – сопілку, а Вові – фарби й пензлика.

    Коли друзі показали подарунки один одному, Мишко вибухнув гучним сміхом.

-         Ти що, любиш малювати?

-         Так. Але ж я не насміхаюсь із того, що ти любиш співати, - ображено відповів Вова.

Розвернувся і пішов собі геть.

     Мишко лише знизав плечима й пішов додому. А вдома розповів про цю оказію батькам. Мудрі татко й мама порадили сину вранці піти до товариша й попросити вибачення.

     Мишко так і вчинив. Та ображений Вова навіть слухати не хотів.

     Ось така історія про те, як можна бездумно втратити справжнього друга.